<< Главная страница

ПАН ТА IВАН В ДОРОЗI



Категории Степан Руданський ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Побратались пан з Iваном, По свiтi мандрують, Разом ïдять, розмовляють, Разом i ночують... На кожному через плечi Висить по торбинi, Лиш пан таки у чемерцi, Iван у свитинi... Iдуть вони дорогою, Стали ночувати. Аж задумав пан поганий Хлопа ошукати... Та й говорить до Iвана: Знаєш що, Iване? То нам варто б попоïсти!.. То що ж? Ïжмо, пане!..: Але знаєш що, Iване? Починаймо з твоï! А як твоя спорожнiє, То тодi до моï! Добре, пане! — Iван каже, Зняв свою торбину, На травицi зеленiï Постелив свитину. Попоïли таки добре: Комара здушили... Рано встали, до снiдання Торбину кiнчили. Прийшов вечiр. Знов у полi Стали ночувати. Вже панову отеє б торбу Треба починати. Але пан про те нi слова, На землi лягає, Кладе торбу пiд голови, Хлопа замовляє: Що би ти робив, Iване, — Став його питати, — Якби тобi довелося Таке поле мати?.. А що ж, пане, я орав би, Хлiбом засiвав би Та ходив би до Адесу, Сiль i грошi мав би... А що я — не так робив би, — Пан почав казати: — Я казав би на сiм полi Мiсто збудувати... Там би в мене стояв палац, Там пiдряд крамницi, Там перекупки з булками, А тут двi рiзницi... Отодi приходь, Iване, В мене балювати!.. Ет, спасибi, — Iван каже, — Лучче будем спати!.. Незабаром на все горло Став Iван хропiти, Незабаром коло него Став i пан сопiти... Тiльки що пан заснув добре, Iван пiдiйнявся Та до панськоï торбини Як сам присотався... То i курку, i печеню, I кавалок кишки – Все, що було у торбинi, Стеребив до кришки. Пробудився пан раненько. Пропаща людина! I сам, бiдний, хоче ïсти, I пуста торбина. Розбуджає вiн Iвана Та й його питає. А Iван стиснув плечима Та й одповiдає: А що ж, пане, та ж ви вчора Мiсто будували: Тут стояли двi рiзницi, Там булки стояли!.. А по мiстi, звiсне дiло, Собаки ходили!.. То вони-то вашу торбу, Певне, стеребили! Посвистав пан по торбинi, Нiчого дiяти!.. Вставай, — каже, — вже, Iване! Пора мандрувати. Пiшли вони, iдуть степом, Тяженько зморились... Аж насилу перед вечiр До села прибились. Вiдчиняють коловорот, Аж блукає гуска. Iван гуску — та в торбину: Є вже i закуска... Повернули в пусту хату, Гуску спорядили: Общипали, обшмалили, У пiч посадили... Але пан гадає знову Хлопа ошукати. Знаєш, — каже, — що, Iване? Ми лягаймо спати! Та кому iз нас присниться Кращая закуска, То вже цiла тому взавтра Достанеться гуска!.. Та як спати, то i спати, Не батька питати! Постелив Iван свитину Та й лягає спати... Але рiвно в опiвночi Iван пробудився, Iз'ïв собi цiлу гуску Та й знов положився. Встає рано й пан голодний Та й давай казати, Як то вiн во снi до Бога Ходив балювати, Та якiï там потрави Йому подавали, Як його й самi святiï Ïсти припрошали... Анi слова! — Iван каже: — Ваша правда, пане! Я сам бачив, як ви ïли Якiсь марципани... Та й дивлюсь, що не голоднi, Маєте закуску, Та до печi помаленьку, Та й стеребив гуску!.. Чи ж то правда? — пан питає. — Всю iз'ïв, Iване? Та аби я так здоров був, Як всю iз'ïв, пане!.. Димом здимiв пан iз хати, А Iван озвався: Хтiв пан когось ошукати, Та й сам ошукався!..
ПАН ТА IВАН В ДОРОЗI


На главную
Комментарии
Войти
Регистрация